-
1 on
1. advна, до, далі, уперед1) місцеперебування, рух, напрям — далі, упередgo on! — ідіть далі!, продовжуйте
what is on today? — що йде сьогодні (в кіно, театрі)?
2) дія, робота3) надівання, натягування4) збільшення — на◊ and so on — і так далі
◊ he is a little bit on — він напідпитку
◊ they were on to him at once — вони відразу його розкусили
◊ he is always on to me — він завжди чіпляється до мене
◊ keep your hair on! — спокійно!, не хвилюйтеся!
2. prep — на, по, в, біля, коло, після, під час, у, з приводу, про, за, при, з, від, під, над, до1) місцеперебування — на2) рух по поверхні — по3) спрямованість руху — по, на, у, вto kiss smb. on the lips — поцілувати когось у губи
to pat smb. on the hand — погладити когось по руці
4) розташування поблизу або на межі — на, біля, коло5) частина світу — на6) час — у, в, на9) наявність з собою — у10) предмет розмов — з приводу, про11) умова, причина, підстава — з, за, при, у, в, на, підon that ground... — на тій підставі, що...
to congratulate smb. on smth. — поздоровити когось з чимось
to have smth. on good authority — узнати щось з достовірних джерел
13) спосіб дії, руху — по14) інструмент дії, знаряддя — на15) сфера діяльності, місце роботи — на, в16) перебування в стані — на, у, в, під17) зайнятість чимсь — на, у, зto send smb. on an errand — послати когось з дорученням
18) характер відносин — у, на19) засоби існування — на20) об'єкт дії, ставлення — над, доto work on smth. — працювати над чимсь
to be fair (unfair) on smb. — бути справедливим (несправедливим) до когось
21) надія, розрахунок — на, відto rely (count) on smb., smth. — покладатися (розраховувати) на когось, щось
to depend on smb., smth. — залежати від когось, чогось
22) приблизність, неточністьon account — внаслідок, через
on the one (the other) hand — з одного (іншого) боку
on the instant — відразу, негайно
* * *I a1) ближній, внутрішній2) cпopт. частина поля, на якій стоїть гравець з битою ( крикет)3) ефективний; діючий; який має силу4) обізнаний, знаючий; підходящий; пристойний5) цілком можливий, досяжний; легкийII adv1) указує назнаходження на поверхні чого-нпбудь; рух на поверхню чого-небудьto work on — продовжувати працювати; просування вперед- у просторовому е часовому значенні вперед; наближення до якого-небудь моменту до; віддалення- у просторовому е часовому значенні
4) указує на увімкненість або роботу механізму, приладу, системи- часто передається дієслівними префіксами в-, за-; the light is on світло горить5) указує нанадягання одягу або наявність її на кому-небудь, на натягування чохла в, на; передається дієслівними префіксами; нанесення чого-небудь на поверхню предмета в, на; передається дієслівними префіксами6) указує на напрямок на, доto head on (to) — мop. тримати курс (на)
7) кoм. указує на збільшення вищеand so on, — так далі
on and on — нескінченно, не перестаючи
III prepcome onl — ну, давай!, узяли!, почали!
1) у просторовому значенні вказує назнаходження на чому-небудь або на поверхні чого-небудь на; рух по поверхні по; спрямованість або місце прикладення дії на, в, у, по; місцезнаходження або положення біля або на межі чого-небудь на; в, біля; знаходження на такій-то річці (у географічних назвах) наStratford-on-Avon — Стратфорд-на-Ейвоні; частини світу на
2) у часовому значенні вказує наякий-небудь день, момент часу в, у, на; дату- передається poд. відмінкомon and after the 15th — починаючи з п'ятнадцятого ( числа) включно; частину дня в; передається орудним відмінком; послідовність подій після, по; з герундієм передається дієприслівником
cash on delivery — зі сплатою після доставки; одночасність подій під час; по
3) указує на наявність чого-небудь (при собі, з собою) у4) указує на предмет переговорів, суперечки, тему книги, лекції про, відносно, з ( приводу), на5) указує наумову на, за, при, в, підon the condition that — за умови, що; підставу, причину на, з, із, по, за, в, у; передається орудним відмінком
on account of — внаслідок, через
on suspicion — за підозрою; джерело з, за, по
on hearsay — з чуток; джерело доходу, предмет оподаткування з, із, на
6) указує наспосіб дії- передається прислівником (із субстантивованим прикметником)on a sudden — раптово; спосіб передачі по
on the telephone — по телефону; спосіб пересування в, на; разом з iм. передається прислівником
on horseback — верхи; опору на
7) указує наінструмент, знаряддя на; передається орудним відмінкомto cut one's finger on a knife — порізати палець ножем; паливо на
8) указує насферу діяльності, роботу в якій-небудь установі, у комісії на, в, у; перебування у складі, числі в, уon the programme y — програмі; знаходження в якому-небудь стані, положенні або на перебіг процесу на, в, у, при
on sick-leave — на бюлетені; зайнятість чим-небудь у даний час на, по, в, у, з, із
on business y — справі; у відрядженні
on duty — під час виконання службових обов'язків; на чергуванні; характер відносин в, у, на
9) указує назасоби існування на; передається орудним відмінком; предмети харчування на; передається орудним відмінком10) указує на предмет витрат на11) указує наоб'єкт дії до, на, над, для; передається дaв.; poд. відмінкамиto impose a fine on smb — накласти штраф на кого-небудь; особу або установу, на яку виписаний чек, куплені або замовлені квитки на; особу, яка зазнає неприємностей, відчуває біль
12) уживається післядієслів зі значенням покладатися, ґрунтуватися, впливати на, від; пpикм., дієприкм. мин. часу (у предикативі), указуючи на направленість інтересів на що-небудь, схильність до чого-небудь, рішучість- часто передається орудним відмінком14) указує на приблизність, неточність майже, біля, близько15) icт. указує на перехід у який-небудь стан16) у сполученняхon an /the/ average y — середньому
-
2 з
= із, зі; прийм.1) (з кимсь, із чимсь) with; andз байтовою адресацією — byte-addressable, byte-addressed
з батарейним живленням — battery-powered, battery-run
з програмним управлінням комп. — programmable
з вірогідних джерел — from reliable sources, on good authority
3) ( з певного часу) from; ( про минуле) since; ( про майбутнє) beginning with; ( про тривалість) in; ( про дні) on; ( про години) atз першого погляду — at first sight; at once
4) ( при позначенні матеріалу) of; in; out of5) ( з певної причини) for, out of, of, from, in, with, throughз подяки — in gratitude ( for)
6) ( на підставі) by, with; ( згідно з) according toз вашого дозволу — by your leave, with your permission
з вірогідних джерел — from reliable sources, on good authority
7) (при позначенні сфери діяльності, галузі науки тощо) on, in, atчемпіон з шахів — champion at chess, chess champion
8) ( з допомогою чогось) with9) ( при позначенні способу виконання дії) by, onз кур'єром — by courier ( messenger); (в процесі, в міру того як) with
з року в рік — year in ( and) year out, from year to year
з настанням ночі — at nightfall; (при позначенні частини сукупності, загалу) of
дехто з нас — some of us; ( приблизно) about; ( про час) ( for) about
10) ( одночасно) with11) ( після) after12) (при позначенні особи, предмета, які є зразком для відтворення) fromбрати приклад з когось — to follow smb.'s example
13) (щодо, що стосується) as regards; with14)з хвилини на хвилину — every minute, any minute ( moment)
з мого (його) боку — on my ( his) part
з одного (іншого) боку — on the one ( other) hand
зі швидкістю 70 миль на годину — at a speed of 70 m.p.h.
-
3 відносини суспільні
ВІДНОСИНИ СУСПІЛЬНІ - категорія соціальної філософії, яка виражає сукупність багатоманітних зв'язків, що виникають між суб'єктами соціальної взаємодії і характеризують суспільство або спільноту як цілісність. Суб'єкти соціальної взаємодії водночас постають як носії даних В.с. Поняття "В.с." послідовно розроблялось у філософії марксизму і пов'язане з проблематикою соціального опредметнення-розпредметнення, соціального відчуження, соціального фетишизму, соціального виробництва, базису і надбудови, соціальних класів, соціальних антагонізмів тощо. Водночас очевидною є кореляція цього поняття з іншими базовими соціально-філософськими поняттями, які вводились у філософський обіг у межах, нерідко альтернативних стосовно марксизму, соціальних теорій: соціальні норми (Дюркгейм), соціальні форми та соціальна дистанція (Зиммель), соціальна дія (Вебер), соціальна стратифікація і соціальна динаміка (Сорокін), соціальна взаємодія та соціальна роль (Дж.Г.Мід), соціальні системи (Парсонс), соціальний обмін (Хоманс), соціальна установка (Томас, Знанецький), світ інтерсуб'єктивності (Гуссерль). Ці поняття можуть розглядатися, з одного боку, як базові для створення відносно самостійних соціальних теорій, а з іншого - як конкретизація і розвиток теорії В.с. в цілому. Суб'єктами соціальної дії, які є водночас носіями В.с., виступають насамперед люди з їх творчим потенціалом. Носіями В.с. можуть бути також соціальні групи, суспільство в цілому. У В.с. поєднуються аспекти безпосередньої і опосередкованої взаємодії. З одного боку, будь-які В.с. реалізуються в ситуації "обличчям-до-обличчя" (Мід), тобто особистісних взаємин Ц. е стосується не лише елементарних аспектів взаємодії - початкової соціалізації дитини або елементарної соціальної дії, а й найскладніших соціальних проблем, які включають невизначено велику кількість опосередкувань. З іншого боку, реалізація В. с. здійснюється через опосередкування (опредмечувавня-розпредмечування). В. с. можна також розглядати і як процес (подібно до понять "соціальна динаміка", "соціальна взаємодія", "соціальний обмін", "соціальний конфлікт" тощо), і як результат цього процесу (поняття "соціальні норми", "соціальні форми", "соціальна стратифікація", "соціальні ролі", "соціальні системи" тощо). В.с. як процес дозволяють розглядати суспільну діяльність як творчу, відбивають принципову можливість зміни й удосконалення будь-яких уже сформованих соціальних форм, інститутів і систем. В. с. як результат розглядаються переважно у вигляді заданих умов суспільної діяльності, як вираз тих сформованих закономірностей, які впливають на людину у процесі соціалізації.І. Бойченко -
4 бік
ч(род. відм. боку) side; (сторона тж.) hand; (сторона в суперечці тж.) party; (фланг тж.) flank; геол. ( родовища) wallна бік, боком — sideways, laterally
під боком — nearby, close at hand
з одного боку…, з іншого боку — on the one hand…, on the other hand
з обох боків — from both sides, on each side of, on either side of
з того боку — across, on the other side (of), on the far side (of)
зі свого боку — from one's part, as far as one is concerned
дивитися на всі боки — to gaze about, to look around
лицьовий бік — the right side, obverse
-
5 but
1. n1) заперечення2) кімната, що виходить на вулицю (в двокімнатному будинку)2. adv1) зовні, назовні2) тільки, лишеall but — майже, ледве, мало не
3. pronхто б не, що б неthere is no one but has heard it — нема такої людини, яка б не чула про це
4. prepкрім, за виняткомwho will do it but me? — хто, крім мене, зробить це?
5. conj1) але, а, однак, протеI should like to come but I have no time — я хотів би прийти, але у мене немає часу
2) крім, за виняткомwe had no choice but to obey — нам не залишалося нічого іншого, як підкоритися
3) якби не, коли б не; як не; щоб неhe would have fallen but for me — він упав би, якби не я
what could he do but confess? — що йому залишалося робити, як не зізнатися?
* * *I [bet] n II advтільки, лишеIII pronхто б не, що б неIV prepза винятком, крімVcj1) вводить слова е речення, які суперечать або обмежують одне одного але, a, проте, однак; на початку речення часто вказує на перехід до нової теми2) указує на виключення або обмеження крім, за винятком3) (часто but that; після заперечення) щоб не; без того, щоб не; що4) ( but that) якби не5)but for — без, крім; якби не
all but — майже, ледь не
yce, — що завгодно, тільки не
VI [bet] nbut then — але зате, але з іншого боку
шотл. кімната у двокімнатному будинку, що виходить на вулицю,VII [bet] aшотл. зовнішнійVIII advшотл. зовні; назовні -
6 hand
1. n1) рука (кисть)2) лапа, передня нога (тварини)3) бік, сторона; позиція4) контроль; влада; тверда рука5) згода; обіцянка; б) згода на шлюбto ask smb.'s hand — просити чиєїсь руки
7) допомога8) участь; частка; роль9) робітник10) pl робочі руки, робоча сила12) виконавець; автор13) pl група, компанія14) майстер своєї справи; умілець; митець15) уміння, майстерність, вправність16) почерк17) підпис18) театр., розм. оплески19) джерело (інформації)20) стрілка (годинника тощо)21) крило (семафора)22) пучок, жмут, в'язка23) долоня (як міра довжини)24) окіст, окорок25) повід, вуздечкаat (амер. on) hand — напохваті, близько, поруч; під руками
by hand — від руки; ручним способом
hand in hand — разом, спільно
in hand — у руках; у чиємусь розпорядженні
out of hand — негайно, вмить; експромтом
under hand — потай, таємно
on the one hand..., on the other hand — з одного боку..., з іншого боку
to shake hands with smb. — вітатися (прощатися) з кимсь за руку
2. adj1) ручний2) зроблений ручним способом3) переносний4) наручний (годинник тощо)3. v1) передавати, вручати2) доторкатися, торкати3) провести за руку (into, out of, to); допомогти (зайти, пройти)4) згортати (вітрила)□ hand down — а) подавати згори; б) допомогти зійти вниз; в) передавати (нащадкам)
hand in — а) вручати, подавати; б) посадити (в машину); в) допомогти (пройти, сісти тощо)
hand out — а) роздавати; б) розм. витрачати; в) допомогти вийти
hand over — передавати (кудись, комусь)
* * *I [hʒnd] n1) рука, кисть рукиcupped hands — жменя; пригорща
4) сторона, напрямок, положення5) джерело ( інформації)6) стрілка (годинника, барометра)8) кoм. пучок, в'язка; окіст9) повід, вуздечка10) долоня, хенд (міра довжини, яка дорівнює чотирьом дюймам)12) робітник, працівник13) матрос; pl; мop. команда, екіпаж14) pl група, компанія15) автор; виконавець16) майстер своєї справи; умілець17) уміння, майстерність; манера виконання18) почерк; підпис19) допомога20) роль, участь21) миcт. розм. оплески22) контроль; влада, тверда рукаpl
— володіння; розпорядження; pl піклування, турбота23) згода, обіцянка; згода або пропозиція одружитися24) кapт. карти, які знаходяться на руках в одного гравця; гравець, рука; партія; кінII [hʒnd] a1) ручний; зроблений вручну, ручним способом; переносний; наручний, для носіння на руці2) пpиcл. вручнуIII [hʒnd] v1) передавати; вручати2) доторкатися, торкатися3) (into, out of, to) провести за руку; допомогти (увійти, пройти)4) (звич. hand it to smb) віддавати належне; визнати себе переможеним, поступитися5) мop. прибрати ( вітрила) -
7 side
1. n1) стіна, стінка2) бік, сторона3) поверхня4) борт (корабля)5) схил6) берег7) поле, край (сторінки)8) заст. сторінка9) частина, половина10) область, район11) край12) грудинка13) місце, пункт14) аспект; риса; бік15) ставлення, позиція16) група, партія, сторона17) лінія (спорідненості)18) відділення (навчального закладу)19) група студентів під наглядом певного викладача20) пиха; зазнайствоno side! — спорт. нічия!
to be on the right (on the sunny) side of fifty — бути молодшим п'ятдесяти років
to be on the shady (on the wrong) side of fifty — бути старшим п'ятдесяти років
on the side — попутно, між іншим; додатково
2. adj1) довгий2) пихатийside chain — хім. бічний ланцюг
side clearance — тех. боковий зазор
side dumping — тех. розвантаження убік
side elevation — тех. поздовжній розріз; вид збоку
side ladder — мор. боковий трап
side lamp — бокова фара, підфарник
side play — люфт, бокове хитання
side reaction — хім. побічна реакція
3. v3) перен. бути рівним4) розм. наводити порядок, прибирати5) рухатися, звертати убік6) відкласти (відсунути) убік7) розрубати (розрізати) тушу навпіл* * *I [said] n1) стінка, стіна; мaт. сторона ( фігури)2) поверхня, сторона, одна з поверхонь ( чого-небудь)3) борт (корабля, човна)4) схил5) берег6) поле, край ( сторінки)7) гeoл. сторона, крило ( скиду)9) частина, половина; сторона10) частина, область, район11) край, бікat smb 's side — поруч з ким-небудь
by the side of smth; smb — поруч з чим-небудь, ким-небудь, біля чого-небудь, кого-небудь; у порівнянні з чим-небудь, ким-небудь
side by side — пліч-о-пліч; поруч; у повній злагоді, у єднанні ( з ким-небудь); половина ( туші); бік, грудинка
13) місце, пункт14) аспект, сторона; риса; сторона ( у суперечці)15) група, сторона; партія; cпopт. сторона; команда16) відділення ( навчального закладу); група студентів, які знаходяться під опікою якого-небудь викладача ( у Кембриджському університеті)17) схильність, ухил ( в ту чи іншу сторону)this side of smth — майже, не досягаючи чого-небудь
18) театр. переписана роль ( для одного актора)II [said] a1) бічнийside elevation — тex. вид збоку; поздовжній розріз
2) побічний, неголовнийIII [said] v1) ( with) ставати на ( чий-небудь) бік; об`єднуватися, групуватися, блокуватися ( з ким-небудь)2) cл. давати лад, наводити порядок, прибирати3) відкласти, відсунути убікIV [said] nчванство, зазнайство -
8 Вінкельман, Йоган Йоахім
Вінкельман, Йоган Йоахім (1717 - 1768) - нім. просвітник, представник нім. класичної естетики, історик античного мистецтва. За освітою богослов. Світогляд В. формувався під впливом праць англ. і франц. просвітників (Шефстсбері, Монтеск'є, Вольтера та ін.). Прийнявши католицьку віру, в 1755 р. переїжджає до Рима; від 1763 р. - головний антикварій й "президент старожитностей" Витикану. Виступав, з одного боку, проти раціоналізму Вольфа та його школи, вважаючи, що осягнення прекрасного перевищує можливості наших пізнавальних здатностей; з іншого боку, з позицій просвітницької філософії критикував манірне аристократичне мистецтво XVIII ст., протиставляючи йому ідеалізоване античне мистецтво як зразок для всіх країн і народів. Ідеалом для В. слугувала давньогрецька скульптура епохи класики, "її благородна простота і спокійна велич". Через те що давньогрецьке мистецтво ідеальне й піднесене, воно здійснює катарсисний вплив на людину, сприяє пом'якшенню або й подоланню її особистих негараздів, страждань і буденної метушні. До основних чинників унікальності й небаченого розквіту цього мистецтва, як одного з найвищих досягнень загальнолюдської культури, В. зараховує природні умови Давньої Греції, суспільний лад і свободу, "котра панувала в управлінні й державному устрої країни" З. а висловом Гете, В. був Колумбом, який відкрив для німців Давню Грецію. Його праці започаткували європейську наукову археологію й історію мистецтва, створили філософсько-естетичне піґрунтя для застосування порівняльного методу в царині дослідження формування, розквіту й занепаду мистецтва.[br]Осн. тв.: "Думки з приводу наслідування грецьким творам в живописі й скульптурі" (1755); "Історія мистецтва давнини" (1764).Філософський енциклопедичний словник > Вінкельман, Йоган Йоахім
-
9 hand
I n1. влада, тверда рука, контроль2. сторона, положення3. підпис4. часторі працівник, робітник4. джерело (даних, інформації тощо)- matter in hand порядок денний- to be on hand бути на місці- to give smbd. a free hand надати комусь свободу дій- to give smbd. a helping hand надати комусь допомогу- to have the upper hand of smbd. отримати перемогу над кимсь- to lend smbd. a helping hand надати комусь допомогу- to pass smth. from hand to hand передати щось з рук в руки- to reject smth. out of hand відхилити щось без обговорення- to rule with a firm hand керувати твердою рукою- to send a letter by hand вислати листа з кур'єром- to shake hands потиснути комусь руку- to stick to the matter in hand не відхилятися від суті справи- to take matters into one's own hands взяти справу у свої руки- to vote by show of hands голосувати підніманням рук- to write smbd. by hand написати комусь від руки- from hand to hand з рук в руки- on the one hand... on the other hand з одного боку... з іншого боку- under hand таємно, скрито- under the hand of smbd. за чиїмсь підписом- under hand and seal юр. за підписом і печаткою- hands wanted потрібні робітники/ робоча сила- news heard at second hand новини з третіх рукII v передавати, вручати- to hand a message передати/ вручити послання- to hand a note передати/ вручити ноту- to hand in вручати, подавати- to hand in an application подати заяву- to hand over передавати- to hand over one's authority передати повноваження -
10 Барт, Ролан
Барт, Ролан (1915, Шербур - 1980) - франц. літературознавець. Один із засновників Центру з вивчення масових комунікацій (1960), керівник кафедри літературної семіології у Колеж де Франс (від 1977 р.). Семіологічний проект Б. (50-ті рр. XX ст.) полягав у тлумаченні історії літературної політики буржуазії, виходячи з історичної підоснови ставлення літературних виробників до засобів праці та її продуктів (напр., до мови). У 60 - 70-ті рр. XX ст. Б. дедалі більше зосереджується на науковій семіотиці, відмовляється від марксистського радикалізму й безпосередньо виходить на проблематику тексту та письма як аналогів соціальної революції (під письмом тут розуміється реальність, нередукована до інтенцій автора тексту). Позиції Б. властива двоїстість, що пронизує більшість його творів: з одного боку, революція в письмі тлумачиться як щось "цілковите", в собі завершене, що не потребує нічого зовнішнього; з іншого боку, визнається, хоча і дедалі рідше, що розмежування в мові тісно пов'язане із соціальним розмежуванням і що без "дійсної універсальності" створення абсолютно революційної літературної мови є фікцією. Погляди Б. вплинули на філософів та мислителів, близьких до структуралізму.[br]Осн. тв.: "Ампір знаків" (1970); "Сад, Фур'є, Лойола" (1971) та ін. -
11 Вайтгед, Алфред Норт
Вайтгед, Алфред Норт (1861, Ремсгейт - 1947) - англ. філософ, логік, математик, засновник логіцистичної школи у філософії математики. Навчався у Кембриджі (Триніті Коледж). Член Королівського наукового тов-ва (від 1903 р.), куди був запрошений завдяки розробкам у галузі загальної алгебри. Результатом десятилітньої співпраці В. з його студентом Расселом було фундаментальне дослідження основ математики й математичної логіки. У 1924 - 1947 рр. В. - проф. філософії Гарвардського ун-ту (США), займається переважно філософською метафізикою. Виокремлюють три періоди у творчості В.: перший період присвячений проблемам логіки й математики, другий - проблемам філософи науки, третій - онтологічному обґрунтуванню філософії науки на засадах розробленої ним філософської метафізики. Спираючись на синтез пізнавальних принципів різноманітних наук, В. створив власну організмічну теорію, або "філософію організму". Згідно з нею, суб'єкт і об'єкт нерозривно пов'язані одне з одним і з Всесвітом в органічній єдності. З одного боку, цей органіцизм заперечує "просту локалізацію" окремих наук, яка ґрунтується на переконанні про "незалежну індивідуальність кожного шматка матерії". Найбільш очевидно ця локалізація здійснювалась класичною фізикою з її механіцизмом та застосуванням абстракцій абсолютного простору і часу. З іншого боку, метафізичному атомізмові В. протиставляє концепцію "актуальних сутностей", невіддільну від доктрини внутрішніх відношень З. гідно з останньою, члени відношення і самі відношення в конкретному факті завжди взаємно пов'язані. У "філософії організму" В. певною мірою наявний синтез платонівсько-аристотелівської традиції (універсалізм "вічних об'єктів") та класичного англ. емпіризму ("досвід" і "відчуття" як атрибути суб'єктивності). "Філософія організму" спирається на ряд засадничих принципів. "Онтологічний принцип" виражає нередукованість факту до поняття дійсності - до того, що завжди має характер об'єкта, або мислимого буття. "Принцип процесу" вказує на те, що реальність є становленням. "Принцип відносності" - на те, що будьяка об'єктивність є можливістю для становлення, перетворення можливості у дійсність. "Реформований суб'єктивістський принцип" розкриває природу становлення як суб'єктивної єдності, яка вбирає у себе об'єктивну даність. Цей акт асимілізації об'єктивних даних і "стягування" їх у суб'єктивну єдність "досвіду" позначається спеціальним терміном - "охоплення", синонімом якого часто виступає "відчуття". Останнє може бути двох типів - "фізичне", якщо його об'єктом є стійкий елемент дійсності, або "концептуальне", якщо воно спрямоване на "вічні об'єкти". "Вічні об'єкти", подібно до "категорій існування", згідно з В., є формами визначеності досвіду. Вони поєднують як потенційність просторової протяжності, так і довічну природу Бога. У Всесвіті існує невпинне прагнення до інтенсифікації відчуттів і творчого самоздійснення, і Бог є його найвищим джерелом. Процес суб'єктивного становлення безперервний і нескінченний: кожна актуальна подія є не лише переходом від можливості до дійсності, а й переходом від дійсності до можливості. Тривалість процесу становлення забезпечується спадкоємністю "вічних об'єктів", які переходять від однієї суб'єктивної єдності до іншої та створюють структурну визначеність, необхідну для науки.[br]Осн. тв.: "Principia mathematica", у співавт. У 3 т. (1910); "Поняттяприроди" (1920); "Наука і сучасний світ" (1926); "Процес і реальність. Нариси з космології" (1929); "Пригоди ідей" (1933) та ін. -
12 гра
ГРА - форма вільного самовиявлення людини, котра передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається - як імпровізація, змагання або як вистава, репрезентація певних ситуацій, смислів, стану речей. Низка впливових напрямів сучасної думки розглядає Г. як самостійну галузь вивчення В. одночас широко використовуються ігрові методи навчання (мовам тощо) та ігрові моделі дослідження соціальної та культурної динаміки. Класичний шіллерівський ідеал мистецтва як безкорисливої Г. знаходить нових прихильників. У духовному протиборстві з ідеологією тоталітаризму Гейзинга створює універсальну концепцію культури як вільної і "чесної" Г. У цей же період Гессе пише філософську утопію "Гра в бісер", а Т. Манн у центр своєї естетичної програми ставить Г. і "принцип іронії". За Гайдеггером Г. - це "мова трансценденції", можливість, що відкриває себе волі людського вчинку. Гадамер поширює категорію Г. на процес розуміння тексту, образу, символічної дії. Фінк полемізує з Гадамером й розвиває вчення про Г. в ракурсі філософської антропології. Буттєвий устрій Г. розглянуто Фінком як основний спосіб людського спілкування з можливим. Англомовні філософи відрізняють імпровізовану, ненавмисну Г. (play) від Г., організованої на основі обмеженої кількості правил (game). Найскладнішою є Г. першого типу, позаяк "ненавмисність" (довільність) виключає будь-яку локалізацію (сценою, стадіоном чи колом рулетки). Беручи участь у такого типу Г., людина спрямовується на подолання власної обмеженості й скутості, на динамічне виявлення повноти екзистенції. Тут немає конкретного, замкненого в собі суперника, і тому незастосовна суб'єкт-об'єктна матриця. Сторони взаємодії немовби "занурюються" всередину самої людини, внаслідок чого вона виходить поза межі емпіричної особистісної тотожності і починає відчувати неосяжність духовної амплітуди існування. У ній пробуджується й подає голос "людина можлива" - та буттєва "іпостась", котра аж ніяк не може бути відділена від людини й передана дублерові на зразок маски. "Людина можлива" (задана) не є "роллю", в яку можна уввійти, доклавши певних зусиль. Цей феномен не накладається на індивіда іззовні, як личина, а висвітлює в ній потаємний, прихований до часу шар буття, знаменує його відкритість. У "людині можливій" парадоксально суміщуються, з одного боку, гранична відкритість, жертовна незахищеність і невбезпеченість будьякими конвенційними умовами, а з іншого боку - здатність вивільнення з-під гніту узвичаєних форм зневолення: ідеологічного, економічного, соціального. Протилежністю Г. є не "серйозність", а насильство. Неможливо грати за наказом. Проблема різновидів Г. полягає в більшому або меншому рівні профанації ігрового виміру, автентично присутнього у святі. Співвідношення спортивної Г., театру й культу поглиблено розглядає Гвардіні. Різноманітність ігрових моделей розкривають герменевтика культури Аверинцева, онтологічна естетика Гартмана, теорія соціальних ролей Морено, концепція "мовних ігор" Вітгенштайна.К. Сігов -
13 індивідуалізм
ІНДИВІДУАЛІЗМ - моральний принцип, що ґрунтується на визначенні пріоритетності автономії і прав особистості. З одного боку, І. є результатом реального розвитку особи і суспільства - від усвідомлення людиною різниці між собою і спільнотою в епоху розкладу первісного суспільства до осягнення нею своїх особистих прав і обов'язків, своєї унікальності та можливостей вибору власної долі - в сучасну епоху. З іншого боку, І. - це течія суспільної думки, в якій відобразився процес осмислення принципу І. на різних його етапах і рівнях, починаючи з давньогрецьк. філософії до сучасних концепцій, які обґрунтовують цінність окремої особистості Р. озквіт І. як течії суспільної думки і як реального феномена людського розвитку пов'язаний з утвердженням капіталістичних відносин і свободи приватного підприємництва, котре вимагало від людини індивідуальної автономії й ініціативи. Тлумачення І. в радянські часи зазнало деформацій, пов'язаних з колективістською сутністю панівної ідеології З. окрема, визнавалося значення ранньої форми І. із притаманним йому позитивним ставленням до свободи совісті, думок, почуттів, свободи людських об'єднань. Разом з тим зрілий I. (XVIII - пер. пол.ХІХ ст.) і його "кризовий" етап (кін. XIX - XX ст.) трактувалися як вияв класових інтересів буржуазії, джерело волюнтаризму та анархії. Ці ідеологічні спрощення стояли на заваді філософському обґрунтуванню індивідуальних інтересів людини, її самоцінності, моральної гідності і відповідальності.О. Левицька -
14 Токвіль, Алексис
Токвіль, Алексис (1805, Верней - 1859) - франц. історик, соціальний філософ, політичний діяч. Закінчив ф-т права у Парижі (1830). У 1831 р. разом із Бомоном розпочав свою славенту подорож до США з метою вивчення реформ в управлінні в'язницями. Невдовзі зацікавленість Т. як правника у пенітенціарній справі переросла у глибокий інтерес до суспільно-політичних процесів, становлення амер. демократії. Результатом реалізації цього інтересу стало фундаментальне дослідження "Демократія в Америці", що зажило слави у наступні десятиліття і століття класичного здобутку у галузі вивчення проблеми демократії. Філософські погляди Т. концентруються навколо ідеї свободи, адже справжня і єдина чеснота, за Т., - це та, що заснована на свободі. Але любов до свободи, наголошував він, не вичерпується ненавистю до рабства чи тягою до матеріального добробуту. Крім того, вона не пов'язана з прагненням до привілейованого соціального статусу С. вобода - самодостатня, є сама по собі благом, за яке слід боротися неухильно, незважаючи на будь-які перешкоди й небезпеки. За Т., створений для рабства той, хто шукає в свободі щось, окрім неї самої. Із сім'ї переконаних роялістів, аристократ за походженням і вихованням, Т., з одного боку, відкидав елітаризм і був переконаний в історичній приреченості класичних форм монархічного та аристократичного ладу, традиційних форм індивідуалізму. З іншого боку, дійшовши висновку, що час привілеїв аристократії пройшов і настає епоха суспільств, атрибутивною рисою яких є соціальна рівність, Т. свідомо виступив ідеологом демократи'. Водночас він бачив небезпеку встановлення демократи й соціальної рівності ціною знеособлення людини, перетворення її на елемент "більшості". Крім того, Т. застерігав проти створення за демократичного ладу умов, коли встановлюється всевладдя "більшості" та поширюється свавілля державних службовців. Противагою цим тенденціям слугують характерні для демократії свобода слова й преси, формування різноманітних асоціацій та політичних об'єднань. Пошук шляхів і засобів оптимізації співвідношення свободи і рівності (чи нерівності), держави і суспільства загалом, політичної системи та окремої людини становить лейтмотив всіх політичних роздумів Т.[br]Осн. тв.: "Демократія в Америці" (1835). -
15 but
I [bet] n II advтільки, лишеIII pronхто б не, що б неIV prepза винятком, крімVcj1) вводить слова е речення, які суперечать або обмежують одне одного але, a, проте, однак; на початку речення часто вказує на перехід до нової теми2) указує на виключення або обмеження крім, за винятком3) (часто but that; після заперечення) щоб не; без того, щоб не; що4) ( but that) якби не5)but for — без, крім; якби не
all but — майже, ледь не
yce, — що завгодно, тільки не
VI [bet] nbut then — але зате, але з іншого боку
шотл. кімната у двокімнатному будинку, що виходить на вулицю,VII [bet] aшотл. зовнішнійVIII advшотл. зовні; назовні -
16 аксіома
АКСІОМА (грецьк. άξιωμα - положення, що вважається справедливим) - вихідне твердження наукової теорії, котре приймається за істинне без його доведення. Аксіоматичний статус висловлювань теорії може обумовлюватись або їх самоочевидністю (а, отже, відсутністю потреби в їхньому обґрунтуванні), або їх граничним характером, тобто відсутністю в даній теорії більш фундаментальних положень, на підставі яких можна було б одержати зазначені висловлювання за правилами виводу цієї теорії. Логіко-методологічні функції А. полягають насамперед в окресленні через задану систему А. предметних меж теорії. Дотримання цих меж у процесі міркувань дозволяє уникнути позапредметного застосування тієї чи тієї теорії, котре призводило б до парадоксів. З іншого боку, будучи граничними положеннями теорії, А. є базовими підставами для розгортання теоретичної системи та доведення всіх її похідних істин (теорем). Завдяки наявності А. стає можливим доведення як логічна операція, бо коли б у теорії не існувало граничних підстав, то процедура обґрунтування будь-якої теореми перетворилася б на нескінченну. Звичайно за А. вибирають такі твердження теорії, про які наперед відомо, внаслідок їхньої простоти і очевидності, що вони істинні. Але це не обов'язково. А. може бути будь-яка теорема, якщо в сукупності з іншими А. вона відповідає таким вимогам: 1) вибрані як А. твердження теорії мають бути достатніми для виведення всіх інших тверджень теорії; 2) вони не повинні виводитись одне з одного; 3) це мають бути такі твердження, які б широко використовувалися для виведення (або доведення) теорем. Стимули вибору та оцінки А. визначаються за межами даної теорії й базуються на "внутрішньому" та "зовнішньому" досвіді. У формалізованих численнях математичної логіки А. є не змістові твердження, а формули, з яких за правилами виведення цього числення одержують інші формули (теореми), що їх доводять у цьому численні (див. аксіоматичний метод). -
17 оксиденталізм - орієнталізм
ОКСИДЕНТАЛІЗМ - ОРІЄНТАЛІЗМ ( від лат. occasus - захід, oriens - схід) - найзагальніші цивілізаційні напрями; позначення дихотомії, комплементарної роз'єднаності, унікальності і взаємозумовленості (існують тільки по відношенню один до одного) культурних світів. О. - О. належать до засадничих категорій цивіліографії. Категорійна пара О. - О. розчленовує органічну цілісність, якою є людська цивілізація, де усі просторово-територіальні часові виміри є відносними. Як "Оксидент", так і "Орієнт" є дослідницькими метафорами (зручними "матрицями" для аналізу), своєрідними моделями, що завдяки протиставленню набагато полегшують систематизацію культурного досвіду. Вісь О. - О. відображає й уособлює асиметрію і різноякісність цивілізаційних типів (на відміну від дихотомії "Північ - Південь", яка фіксує суттєву різницю рівнів розвитку) І. з "Оксидентом" традиційно пов'язують європейський культурний генотип із притаманним йому індивідуалізмом і автономією особистості (приватність, права і гідність та ін.), дуалізмом світської і духовної влади, нормами римського права, принципом приватної власності, демократичними цінностями громадянськості, правової держави і конституціоналізму, нормами християнської моралі тощо. "Оксидент" - царина раціонального, логіко-центричного, математизованого знання, інтелектуальна Вітчизна науки, що сприймає універсум як інтелігібельний мега-об'єкт; ландшафт пан-економіки, де природа - майстерня індустріальної ефективності, джерело розвитку споживацького господарства; це світ екстремальних духовних пошуків, у якому сполучаються відкриття глибин людської екзистенції з такою ж глибиною безвиході і розчарувань. Зазвичай "Оксидент" уособлює динамічно-інноваційний, пошуково-експериментальний модус людської цивілізації, вектор експансії і прискорення. Метафора "Орієнт" дозволяє подивитися на Схід як на світ містики і герметизму, царину неподільної і втаємниченої синкрези, зі своєю мовою і логікою світосприйняття, де нерозчленовано співіснують естетичне і практичне, сакральне і буденне, епічне і марнотне. На відміну від перфекціоністського "Оксиденту", "Орієнт" із застереженням ставиться до спроб втручання у навколишній світ - чи то у природне довкілля, чи то в освячені традицією соціальні форми й інституції. Це - світ Традиції, плину еволюції, домінування цілого над окремим, колективного над індивідуальним. Західній експансії Схід довго намагався протиставити автаркічну замкненість. Разом з тим хвилі грандіозних міграцій і великих військових походів зі Сходу випробовували Захід на міцність, ставали для нього драматичним "моментом істини". Саме Схід врятував скарби античної філософії (яка, власне, і виникла великою мірою під впливом Сходу). Із Сходом - духовною Вітчизною великих релігій - пов'язуються надії на порятунок від духовної кризи ("антропологічної катастрофи"), яка спіткала сучасне людство. В умовах розгортання глобалізаційних процесів чіткість і визначеність крайнощів О. - О. зникає, хоч і не зводиться нанівець. "Орієнт" невпинно рухається на Захід (у прямому сенсі також - із багатомільйонними масами біженців і мігрантів), втягуючи "Оксидент" у свою орбіту. З іншого боку, Схід не може штучно протистояти перманентним "оксидентним" соціокультурним впливам. Разом з тим увесь світ "вестернізується", переживаючи оксидентні соціокультурні впливи.В. ЗаблоцькийФілософський енциклопедичний словник > оксиденталізм - орієнталізм
-
18 гностицизм
ГНОСТИЦИЗМ ( від грецьк. γνωστικόζ - пізнавальний, той, хто пізнає) - термін для позначення вчення філософів та теологів епохи раннього християнства (II - IV ст.), які широко застосовували філософські розмисли у поєднанні з містичним пізнанням містерій віри. Частково має ще дохристиянське походження. Набував різноманітних еклектичних форм, які об'єднували багато елементів магії, містичних традицій, перських вчень дуалістичного характеру, єврейської теології та елліністичної філософії. З елементами християнської доктрини гностики найчастіше поєднували платонізм та піфагореїзм, особливо часто посилаючись на біблійне вчення про творіння та діалог "Тимей" Платона. Гностичну традицію поділяють на східний (сирійський) та західний (Александрійський) Г. До представників східного Г. відносять Сатурніла, Василіда, його сина Ісидора, Вардесана та Маркіона. До західного крила Г. належать Карпократ, його син Епіфан та Валентин (пом. бл. 160 р.), який мав найбільшу кількість послідовників. Загальним уявленням для різних представників Г. є дуалізм між Богом, який виступає духовним началом, ототожнюється зі світлом і є джерелом всякого блага, з одного боку, та матеріальним світом, який асоціюється передусім зі злом та темрявою, з іншого. Гностики визнають ці два начала рівносильними і вказують, що між ними в космічному масштабі точиться боротьба. Стосовно Божественного світу вживається термін "плерома" (від грецьк. досконалість, повнота). Саме плерома, згідно з Валентином, є засадою буття, позбавленою будьякого оформлення та поділу. Як Божественна повнота вона існує споконвіку і тому не має початку, але породжує все інше. Гностики визнають існування сутностей-посередників (ангелів, еонів), які породжуються з плероми і є носіями Божественної природи, одночасно виступаючи як абстрактні творчі сили і міфічні істоти. Процес породження еонів гностики іноді називають еманацією. Матеріальний світ, на думку гностиків, створював не добрий Бог, а злий, якого вони називають Деміургом (іноді ототожнюється з давньоєвр. Богом-творцем Ягве) і якого вони визнають проміжною, третьою ланкою між Богом та світом (трихотомія). Деміург також виступає найнижчим еоном, який у певний момент з'єднався з матерією і дав таким чином початок різноманітним часткам духу (душам), які складають світ. Різноманітні живі істоти світу (включно з людьми) є результатом занурення еонів у матерію. Подібне поєднання не є для духовних сил природним. Людське становище у цьому світі нагадує ув'язнення душі (в рамках тіла). Духовне начало людини прагне звільнитися від матерії і возз'єднатися з Богом у плеромі. Проте самостійно люди цього зробити не можуть. Тому для їхнього порятунку прийшов останній еон, духовний Спаситель (Христос, який іноді ототожнюється з Першою Людиною), щоб запропонувати їм гнозис - вчення про їхню справжню духовну природу і про шляхи повернення душ людей до Бога. У відповідності з ученням про гнозис, все людство поділяється на три головні групи - тілесних (соматиків), душевних (психіків) та духовних (пневматиків) людей. Перші з них є язичниками, які прив'язані до негідних пристрастей, не здатні від них звільнитися і тому приречені на загибель. Душевні люди - це передусім більшість християн і юдеїв, які вже вийшли на шлях покаяння і спасіння. Проте справжнього спасіння заслуговують лише представники останньої групи, власне гностики, які здатні безпосередньо пізнавати Бога і наближатися до нього за допомогою гнозису. Внутрішній організації гностичних сект був притаманний аскетизм і відносно високий статус жінок, передовсім внаслідок культу Божественної Мудрості. Ставленню гностиків до Христа властивий докетизм - вчення про примарність фізичного приходу Спасителя і заперечення його людської природи. Прихід Христа як останнього еона позначує остаточний розрив духовного начала з матеріальним. Для аргументації Г. характерним є широке використання алегоричного методу інтерпретації священних текстів. З одного боку, Г. загрожував тій доктрині, яка пізніше отримала назву православного (ортодоксального) християнства, а з іншого - він спонукав її точніше визначитися стосовно вчення про церковне передання та одкровення. Г. вплинув на багатьох ранньохристиянських авторів, зокрема, на Елемента Александрійського та Оригена. Г., як релігійно-філософському вченню, властивий відхід від теоретичного опрацювання проблем логіки і метафізики і зосередження уваги на практичній етиці, а, отже, й людині. Останню, порівняно з грецьк. філософією, вони розглядають певною мірою спрощено, оскільки підходять до неї поза суспільно-політичними реаліями, національними й культурними особливостями народів.В. Катусенко -
19 патристика
ПАТРИСТИКА ( від лат. pater - батько, отець) - теологічний та історико-філософський термін, що позначає континуум вчень "отців церкви" - теологів, філософів, письменників-полемістів у добу від І ст. (започаткування Апостольської церкви) по VIII ст. (виникнення схоластики). П. складається в умовах кризи античної цивілізації. Як теологічна і філософська течія, вона була спрямована на обстоювання ідентичності християнства; філософія Платона й Аристотеля (меншою мірою), стоїцизму та неоплатонізму (головним чином) утворили філософське підґрунтя П. Переважна більшість теологічних проблем розглядається в П. крізь призму філософських понять; крім ідеї одкровення, що становить той фактор, який виразно відмежовує П. від вільного філософування Античності. Назагал різке протиставлення віри й розуму не характерне для П. (за винятком Тертулліана), яка, з одного боку, використовує філософське умоспоглядання для тлумачення біблійних текстів, а з другого - авторитетом останніх підкріплює логічно-дискурсивну форму розмислів над теологічними проблемами. Найважливішими серед них були: 1) тринітарна проблема - про співвідношення іпостасей Отця, Сина і Духа Святого; 2) проблема боговтілення, або христологічна (про співвідношення божественного і людського в Синові Божому), і пов'язана з нею низка питань патристичної антропології (напр., гріховності плоті, безсмертя душі та ін.); 3) співвідношення свободи і Божої благодаті; віри і розуму, або "істин одкровення" й "істин знання"; 4) космологічна, котра, з одного боку, впліталась у християнську теоонтологію (ідея творіння), а з другого - легітимувалася християнською антропологією або аксіологією (ідеєю спасіння), що органічно пов'язані з христологією. Ці проблеми надалі успадковуються католицькою і візантійською схоластикою, напр., на сході христологічна полеміка продовжується в іконоборчих (VI - IX ст.) і паламістських (XIV ст.) суперечках, а на заході августино-пелагіанська полеміка щодо співвідношення свободи волі і благодаті суттєво позначилася на суперечці Лютера й Еразма Роттердамського, по тому продовжилася в антилютеранстві, янсенізмі, пильнуваннях єзуїтів. Початковий період Π. (І - III ст.) пов'язаний із діяльністю "апостольських отців" (Климента Римського, Ігнація з Антіохії, Полікарпа зі Смирни) та "отців-апологетів" (Аристид, Юстин, Таціан - в ареалі грецьк. мови, Мінуцій Фелікс, Тертулліан, Кіпріан, Арнобій, Лактанцій - в ареалі поширення латини). Апологетична література вирізняється суперечливим ставленням до античної культури: з одного боку - неприйняття та різке відмежування на підставі визнання найвищого авторитету Одкровення, з іншого - шанобливість до грецьк. освіченості, філософії й риторики. Йерші спроби систематизації християнства в П. відбуваються у філософів Александрійської школи. Климент Александрійський (150 - 215) не лише прагнув до синтезу еллінської культури і християнської віри, а й інтерпретував християнство як просвітницьке вчення, що долає язичництво, звільняє від страху й дарує внутрішню незалежність. Твір Оригена "Про начала" є першим досвідом систематизації християнської догматики. Розвиваючи алегоричний метод Філона, він закладає основи християнської екзегетики. В IV - V ст. побудоване на полеміці фрагментарне філософування апологетів і перші спроби систематизації християнства александрійців змінюються на послідовне обґрунтування церковної доктрини. До чільних постатей у реалізації цієї справи належали представники Каппадокійської школи - Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський, а також Псевдо-Діонісій Ареопагіт та Августин Блаженний. Каппадакійці боролися з аріанством і виступали за об'єднання церкви, а в обґрунтуванні теологічних положень використовували методи платонівської діалектики. Зокрема, саме у такий спосіб Василій Великий доводив перевагу християнської віри над античною філософією, пропонуючи шлях узгодження "натуральної правди" зі Св. Письмом, а у своєму "Шестидневі" розробив засади християнської космології. Найбільш послідовну й обґрунтовану систематизацію християнського віровчення у боротьбі з аріанством, маніхейством і пелагіанством здійснив Августин. Заключна стадія П. характеризується стабілізацією догми і теологічною кодифікацією "наук", передусім на лат. заході - це Боецій (на сході - Леонтій), і появою праць Дамаскіна, котрі разом із працями Боеція віщували зорю схоластики.Ю. Іщенко -
20 комунітаризм
КОМУНІТАРИЗМ ( від англ. community - спільнота, громада, община; ознаками "ком'юніті" звичайно вважають спільне існування, кооперацію і взаємодію, спільні інтереси) - напрям соціальної філософії і політичної ідеології. Виникнення і поширення К. зумовлено, з одного боку, реакцією на занепад "реального соціалізму" і колапс системи "світового соціалізму", з іншого - дійсними і уявними небезпеками з боку різних течій лібералізму, лібертаризму та ін. Комунітаристи доводять, що лібертаристи недооцінюють (або ж прямо нехтують) притаманну людині потребу ідентифікувати себе з прихильним соціальним оточенням, встановлювати і відновлювати стосунки соціальності, спілкування, взаємності. Реалізація лібертаристських установок, вважають представники К., неминуче призводить до фрагментації суспільства, гонитви за особистим успіхом за рахунок суспільного інтересу і громадських обов'язків. Комунітаристи критикують індивідуалістичну ліберальну антропологію, яка недооцінює значення тієї обставини, що соціальна свобода може бути реалізована тільки в умовах суспільства, що ліберальна спільнота - умова і запорука такої свободи. Деякі представники ліберальної філософії активно розробляють концепцію "ліберального ком'юніті" (Кимліка). Комунітаристи дискутують також з соціалістами, зокрема стосовно віри останніх у спроможність держави захистити комунітарну соціальність від розпаду. Ідеал К. може бути окреслений як асоціативна мікроспільнота общинного типу, яку держава ані опікує, ані контролює, але яка існує як самодостатня агрегація (дещо більше, ніж просто сума) індивідів. Таким чином, комунітаристи ставлять питання про можливість і необхідність комунітарної солідарності як непримусової солідарності, добровільного колективізму. Значна кількість т. зв. "нових соціальних рухів" тією чи іншою мірою використовує засади і принципи К. Популярність багатьох протестантських общин підкреслює тяжіння сучасних громадян (зокрема в урбанізованих суспільствах) до інтимності і відкритої взаємності комунітарних форм. Комунітарні форми довели свою життєспроможність у кризових суспільствах (територіальна самоорганізація, створення сусідських громад - общин), а також у подоланні людиною екстремальних, межових станів (громади наркоманів, анонімних алкоголіків, громади-притулки для жінок, що зазнали сексуального або іншого насильства). Разом з тим, комунітаристи вочевидь переоцінюють перспективи і можливості комунітарних форм у вирішенні проблем сучасності К. ритики К. вказують на сентименталізм комунітарних ідеологів, на їхню "утопічну антропологію".В.Заблоцький
См. также в других словарях:
Пресвітер - священик - єрей — Терміни пресвітер і священик не слід уважати абсолютними синонімами, у перекладах слід зберігати таку відповідність: πρεσβύτερος, presbyter пресвітер, ίερεύς, sacerdos священик (див. Катехизм Католицької Церкви, 2002, 1536 1568). Пресвітер термін … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
перевертати — а/ю, а/єш, недок., переверну/ти, верну/, ве/рнеш, док., перех. 1) Повертати з одного боку на інший. || Повертати нижнім або протилежним боком догори. || Перекидати, валити набік. || Листати, гортаючи (сторінки, листки і т. ін.). || Розгрібати й… … Український тлумачний словник
Ісходження - походження Святого Духа — Неозначеність і різновжиток в українському богослов ї термінів ісходження та походження (стосовно Святого Духа) є, на перший погляд, у явному контрасті до надзвичайної важливости цього питання в історії християнського полемічного богослов я. Це,… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
Пастирський - пасторальний - душпастирський — Донедавна було досить легко розрізнити, коли в українській мові вживати слово пастирський, а коли пасторальний. У СУМ і читаємо, що пастирський це прикметник до пастир, наприклад: пастирське серце, пастирський обов язок, а навіть пастирський пес… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
нейротрансмітер — а, ч., біол. Будь яка речовина, яка функціонує як транспортний засіб зв язку через синаптичні щілини між термінальними кнопками одного нейрона та мембранами сприймальної клітини – з іншого боку … Український тлумачний словник
перекидатися — I а/ється, недок. Пас. до перекидати I. II а/юся, а/єшся, недок., переки/нутися, нуся, нешся, док. 1) через що і без додатка. Різким рухом усього тіла, кидком переміщатися з одного місця на інше, через що небудь. || з чого на що, на чому і без… … Український тлумачний словник
через — прийм., зі знах. в. Сполучення з че/рез виражають: Просторові відношення: 1) Уживається на означення якогось простору, місця і т. ін., впоперек якого розміщується що небудь, по якому з одного боку на інший, з одного краю на інший відбувається дія … Український тлумачний словник
Тіло - плоть, воплочення — Хоч багатьом нині здається, що ці терміни майже синонімічні або що термін плоть майже непотрібний в українській мові, елементарне ознайомлення з біблійними й патристичними джерелами богослов я показує, що треба зберегти розрізнення в… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
перелазити — а/жу, а/зиш і рідше переліза/ти, а/ю, а/єш, недок., перелі/зти, зу, зеш; мин. ч. перелі/з, ла, ло; док. 1) перех., через що і без додатка. Хапаючись руками або чіпляючись ногами, підніматися по чому небудь угору й спускатися вниз на інший бік. || … Український тлумачний словник
індукція — ї, ж. 1) лог. Умовивід, за якого на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; прот. дедукція. 2) фіз., ел. Збудження електричного струму в якому небудь провіднику під час його руху в магнітному полі або зміни навколо нього… … Український тлумачний словник
обертатися — а/юся, а/єшся, недок., оберну/тися, оберну/ся, обе/рнешся, док. 1) Повертатися в певний бік, певним боком; розташовуватися, надаючи собі певного положення щодо кого , чого небудь. || Повертатися, відвертатися в інший, протилежний бік. || до кого… … Український тлумачний словник